0(362)-63-71-97
22–23 червня 1941 року на території Західної України розпочалися масові розстріли політичних в’язнів у тюрмах НКВС. За інформацією Українського інституту національної пам’яті, протягом двох тижнів перед наступом німецьких військ радянська влада вбила близько 22 тисяч людей, яких переслідувала за національну свідомість і політичні переконання. Про цей злочин проти людства досі дізнаємось із масових поховань розстріляних улітку 1941-го. В цьому році цій сумній даті 80 років. З болем про це пам’ятаємо.
Розповісти нашим студентам про ці події , на класну годину, бібліотекарі коледжу запросили відому краєзнавицю, фахівця у дослідженні історії Рівного, старшого наукового співробітника Рівненського обласного краєзнавчого музею Галину Данильчук. Вона поділилася особистими дослідженнями у цьому питанні, представила друковані матеріали, фотографії з того часу , книгу «Реабілітовані історією. Рівненська область».
В одній із частин якої, у розділі «Мовою документів» опубліковані саме документи про розстріли в’язнів тюрем Рівненської області у 1941 році.
Напад Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. і стрімке просування німецьких військ вглиб радянської території поставили керівництво НКВС-НКДБ СРСР перед необхідністю термінового вирішення питання щодо подальшої долі політв’язнів, які утримувалися в тюрмах, розташованих неподалік західного кордону. Зокрема, на 10 червня 1941 р. у тюрмах УНКВС по Рівненській області утримувалось 1687 в’язнів, з них у тюрмах №1, №4, м. Рівне – 896, у тюрмі №2, м. Дубно – 738, у тюрмі №3, м. Острог – 53.
1941 р. Поховання жертв розстрілів
Згідно з архівними даними, саме у рівненській в’язниці 24-26 червня 1941 року співробітниками радянських каральних органів (НКВС) було розстріляно майже 850 в’язнів. Розстріли «чекісти» проводили як на подвір’ї тюрми, так і поблизу міського кладовища «Грабник», що неподалік.
У Дубенській в’язниці №2 протягом 24 – 25 червня 1941р. згідно публікаціям у липні 1941-го в бельгійській пресі та «Краківських вістях» було вбито 527 осіб . Про ті трагічні дні вже в еміграції написав книгу спогадів колишній в’язень цієї тюрми Олексій Сацюк, якому тоді дивом вдалося вижити. А в’язнів у Острозі врятувало те, що охоронці тієї тюрми не захотіла виконувати наказ про розстріл арештантів і розбіглися.
У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам – тобто особами, котрих належить розстріляти.
Після вступу німецьких військ, коли двері в’язниць повідчиняли, перед українцями постала жахлива картина комуністичного терору. Свідчення очевидців та імена замордованих періодично публікували в українській, польській та німецькій пресі окупаційного періоду, місця злочинів фотографували й фіксували на відеоплівку.
Масове вбивство політичних в’язнів на початку німецько-радянської війни стало дієвим засобом знищення опонентів сталінського режиму під виглядом безладного відступу радянських військ та органів більшовицької влади на схід.
Знайдені у 2019-му році рештки закатованих
У травні-червні 2019 року представники меморіально-пошукового центру «Доля» на подвір’ї Дубенської тюрми, в одній із виритих ям, знайшли 29 людських останків, з них 7 – жінок. Найстаршій жертві було 57 років, наймолодшій – 17.
8 жовтня 2019року у місті Дубно перепоховані 29 людських останків, які були жорстоко вбиті на території міської тюрми 24–25 червня 1941 року енкаведистами , перед приходом німецьких військ. Майже 80 років рідні жертв тоталітарного сталінського режиму чекали на день, коли їхніх рідних поховають.
Поховання 29 жертв сталінського режиму 1941 року. Місто Дубно, Рівненщина, 8 жовтня 2019 року
Профільна регіональна комісія при Рівненській ОДА ухвалила рішення щодо реабілітації репресованих радянською каральною системою. Йдеться про 85 жителів Рівненщини, — повідомив голова комісії Андрій Жив’юк. Загальний список репресованих складатиме 200 імен або й більше, рішення обласної комісії ще мають затвердити у столиці. Масштабні страти в’язнів у перші тижні німецько-радянського збройного протистояння шокували українське населення. Особливо болюче це вплинуло на населення західного регіону, яке після повернення більшовицького режиму 1944 року не змогло пробачити йому варварських злочинів і довгий час підтримувало повстанський рух, що боровся за незалежність України
