0(362)-63-71-97
З нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав в коледжі відбувся інформаційно-виховний захід «Українські миротворці: воїни світла». Як відомо, цей день встановлено з нагоди виведення радянських військ з Афганістану.
У часи так званої «холодної війни» Радянський Союз брав участь у військово-політичному протистоянні із Заходом та супутніх йому воєнних конфліктах. Дорогу ціну заплатив український народ за політичні авантюри Кремля, розплачуючись життями своїх дітей, змушених виконувати “інтернаціональний обов’язок” в Чилі, Єгипті, Ефіопії, В’єтнамі, Кубі та в багатьох інших «гарячих точках» світу.
Кремлівські верховоди планували завершити військову операцію в Афганістані за місяць. Та в підсумку вона тривала 10 років – з 1979 по 1989 рік…
Проте, темою зустрічі зі студентами стала розповідь про українських воїнів, часів незалежної України, яким вже не доводилося віддавати своє життя за інтереси московської імперії, але які з власної волі обрали шлях миротворців – захисників чужих життів у жорстоких воєнних конфліктах сучасної доби.
Починаючи з 1992 року Збройні сили України беруть участь у миротворчих операціях під егідою ООН, НАТО та інших міжнародних організацій. В військових операціях взяло участь 44 000 українських військовослужбовців, 54 з них загинуло. На їх честь в нашій державі 15 липня встановлено День українського миротворця..
Розведення непримиримих ворогів, супровід гуманітарних конвоїв, евакуація та захист мирних мешканців – ці та інші завдання вже більше 30 років виконують українські миротворці – від Балканського півострова, до іракської пустелі та африканських джунглів, ризикуючи власним життям задля порятунку чужих.
Перша участь незалежної України в миротворчих операціях за кордоном прийшлася на громадянську війну в колишній Югославії, безпосередньо – з 15 липня 1992 року.
Звернемося до передісторії цих подій: Югославія була союзною державою, яка складалася з шести республік та двох автономних країв.
На початку 1990-х більшість цих республік проголосили незалежність, після чого розпочалася низка воєнних конфліктів, відомих як Югославські війни.
Найжорстокіші події розгорнулися в багатонаціональній Боснії та Герцеговині, де світ став свідком жорстоких етнічних чисток – масового знищення цивільного населення за національною ознакою. Зокрема, це стосувалося вбивства сербськими збройними формуваннями боснійців-мусульман.
В епіцентрі одного з таких епізодів опинилися українські миротворці. Студенти мали змогу дізнатися про те, як розгорталися події та яку роль в них відіграли українці, врятувавши тисячі життів боснійців з містечка Жепа. На жаль, влада власної держави була невдячною до наших героїв-миртворців, яких не нагородили нікого – ні при Л.Кучмі, ні при інших президентах попри всі переконливі аргументи командирів та громадськості, попри визнання ООН цієї операції як свого важливого успіху.
Ключова постать рятувальної місії полковник Микола в останні роки життя безуспішно домагався нагородження своїх побратимів. Сам Микола Янович був удостоєний звання Герой України — «за особисту мужність і героїзм, виявлені під час виконання бойових та спеціальних завдань, вірність військовій присязі», але вже посмертно в жовтні 2021 року.
Попри все, при кожній нагоді висловлюймо свою вдячність нашим героям, і не забуваймо тих, хто поклав своє життя заради інших, заради миру та свободи.
Слава Україні! Героям слава!
