Насильство над жінками – втрата людяності та форма дискримінації

Сьогодні у світі відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Дата 25 листопада  вибрана не випадково. Саме цього дня, восени 1960-го року під час політичних протестів у Домініканській Республіці, за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо були жорстоко вбиті три сестри Мірабал, що були активними учасниками супротиву. Показова  кривава страта сестер збереглася в народній пам’яті надовго та мала світовий резонанс. У 1981 році активістки жіночих рухів вирішили вибрати дату їх загибелі як день протесту проти насильства щодо жінок. А з 1999 року цей день став міжнародною датою.

Незважаючи на те, що ми живемо в XXI столітті, статистика про факти насильства щодо жінок є невтішною. Більше того, можна навіть з упевненістю стверджувати, що офіційні дані про це не відображають реальний масштаб проблеми.

Причин декілька. Це і відсутність систематичних досліджень з цього питання, і замовчування проблеми самими жертвами через страх, сором чи забобони. Загалом зібрані дані свідчать про те, що 33,4% жінок хоча б раз у житті зіткнулися з насильством щодо себе, в тому числі фізичним. 20% жінок є жертвами зґвалтування чи спроб зґвалтування.

Для студентської молоді в гуртожитку № 2, в рамках Міжнародної акції «16 днів проти насильсьтва», відбулося засідання дискусійного студентського клубу «Насильство над жінками – втрата людяності та форма дискримінації», який організували і провели 25 листопада 2021 року практичний психолог Олена Василівна Галушко та викладач правових дисциплін Валентина Іванівна Дубей спільно з вихователями гуртожитків № 1,2.

Олена Василівна надала змістовну інформацію про насильство над жінками, його види та запропонувала алгоритм дій протидії насильству щодо жінок.

Валентина Іванівна акцентувала увагу на правових аспектах відповідальності за злочини проти насильства щодо жінок.

Студентський актив на чолі із спікером Анастасією Кравець, обговорили актуальні питання стосовно запобіганню насильства серед жінок, а також виявили істину через співставлення різних поглядів та позицій.

Учасники дискусії зуміли побачити проблему насильства як цілісність, структурували її на компоненти, знайшли особистісні оптимальні способи розв’язання цієї проблеми.

Отже, дуже важливо, щоб кожен з нас усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають українські жінки. Тому завдання суспільства по відношенню до жінок, які стали жертвами насильства, – вселити в них надію, що вихід є!

Будьте уважні до близьких та дбайте про здоров’я ваших стосунків!