0(362)-63-71-97
Діти є найнезахищенішою і найуразливішою частиною суспільства, повністю залежною від дорослих. Часто діти продукують насильство в закладах освіти, маючи гіркий досвід життя та жорстокого поводження в родині. Найголовнішою проблемою, що стосується цькування в закладі освіти, експерти називають розрив між поколіннями. Причинами цього є природна втрата монополії батьків на авторитет, посилення цінностей індивідуалізму в суспільстві, який витісняє на другий план цінності сім’ї та розвиток інформаційних технологій, що дозволяє дітям самостійно отримувати необхідну інформацію.
З метою здійснити профілактику «булінгу», збільшити популяризацію ненасильницької моделі поведінки в студентському середовищі, 17 і 21 жовтня 2024 року для підростаючої молоді проведено інформаційні бесіди «Допоможи собі рятуючи інших».
Саме через цей розрив у комунікації поколінь 48% дітей, відповідно до того ж опитування UNICEF, ніколи не розповідали про випадки насильства в закладі освіти, а 25% – говорили про це не з дорослими, а з другом, братом чи сестрою. З тих, хто мовчать, – 40% соромляться про це говорити, а 22% заявили, що це нормальне явище.
Агресія і залякування серед підлітків стали серйозною проблемою в Україні. За даними дослідження ЮНІСЕФ понад 80% дітей у віці від 11 до 17 років стикалися із цькуванням у закладах освіти, 24% дітей стали жертвами булінгу, а 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Батьки звертаються в поліцію тільки в тих випадках, коли вже завдано тілесних ушкоджень дітям – щонайменше, середньої тяжкості.
Форми освітнього булінгу можуть бути різними: систематичні кепкування з будь-якого приводу (наприклад щодо зовнішнього вигляду дитини); задирство; фізичні та психічні приниження; різного виду знущання; бойкот та ігнорування; псування особистих речей та ін.
Підлітки, які зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких, молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи гніву не мають видимої причини. Деякі з них, навпаки, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалої, ексцентричної поведінки.
Обов’язкові правила профілактики булінгу для всіх дорослих, які працюють в освітній установі:
- Не ігнорувати, чи не применшувати значення.
Якщо в закладі прийшли до спільного розуміння і згоди про те, що булінг є проявом насильства, то тоді навіть у тих, хто не є прямим учасником, підвищується сприйнятливість до ситуацій булінгу і з’являється здатність адекватно реагувати.
- Виявити активність в даній ситуації.
Якщо викладачу стало відомо про випадок булінгу, або він став свідком такого випадку, він повинен зайняти ясну і недвозначну позицію. Викладач може спробувати домогтися того, щоб, щонайменше «спостерігачі», а по можливості і сам «агресор», змінили свою позицію щодо булінг, а також пояснити їм, які психологічні наслідки для жертви в цій ситуації.
- Розмова з «агресором» булінгу.
Якщо стало відомо про випадок булінг, необхідно провести бесіду з організатором, де, перш за все, ясно дати зрозуміти, що в закладі не будуть терпіти булінг.
Потрібно враховувати, що при роботі з булерами (агресорами) дозволяється критикувати, а також коректувати поведінку, але ні в якому разі не переходити на особистості. Потрібно враховувати, що такі підлітки зазвичай втрачають інтерес чинити насильство, якщо знаходять в своєму закладі якесь досить осмислене, а також цінне заняття для себе, в якому вони здатні проявити свій потенціал, а також пережити почуття успіху.
Санкції є відмінним засобом, щоб дати дитині зрозуміти, чим може загрожувати його вільний вибір. Якщо дорослий витримує такі обмеження, це вчить підлітка нести відповідальність за свої вчинки.
Потрібно враховувати, що відповідальність за нормальні відносини між дітьми і дорослими лежить виключно на представниках старшого покоління. Також рекомендується використовувати різні правила для регулювання життя дитини в закладі, а також в домашніх умовах, при цьому такі норми не повинні суперечити один одному.
- Розмова з «жертвою» булінгу.
Дуже важливо захистити студента, який став «жертвою» і перестати приховувати булінг. Провести довірливу бесіду з дитиною, яку образили, спробувати зрозуміти його, підтримати, допомогти усунути негативні емоції (почуття страху, образи, провини).
- Розмова з групою.
Обговорити з студентами в групі випадок булінгу. Така розмова зробить ситуацію явною для всіх, допоможе вирішити конфлікт і розбіжності, разом обговорити наявні правила проти булінгу або виробити нові. При цьому активно залучаються до бесіди і обговорення ті студенти, які ведуть себе позитивно.
- Проінформувати педагогічний колектив.
Педагогічний колектив повинен знати про випадок булінгу і взяти ситуацію під контроль.
- Запросити батьків для бесіди.
Якщо булінг має місце в закладі освіти, то особливо важливо, якомога раніше залучити батьків, обговорити з ним, які є (або можуть бути) ознаки, що свідчать про булінг, і якими можуть і повинні бути стратегії реагування.
- Наступ наслідків.
Булери повинні зустрітися з неминучими наслідками своїх дій. Так само як, в тому числі, принесення вибачень «жертві» і відновлення того майна, яке було зіпсовано або відібрано.
