«Мені болить за Україну»

6 листопада у читальному залі бібліотеки коледжу відбулася надзвичайно щира та глибока зустріч у межах заходу: «Мені болить за Україну», присвячена Герою України Дмитру Коцюбайлу «Да Вінчі», першому добровольцю, який отримав звання Герой України за життя. Про шлях Героя розповіли студенти груп РЕс-21, Оп-11, Оп-41 та їх класні керівники Тетяна Дрозд та Тетяна Романуха з підтримкою працівників бібліотеки.

 «Да Вінчі», Герой України, людина – символ, людина – хоробрість. Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада1995 року в с. Задністрянське, Івано-Франківської області. Загинув 7 березня 2013 в Бахмуті Донецької області.

Усе своє свідоме життя Дмитро Коцюбайло присвятив боротьбі. 

 Риси, навички та вчинки дозволили 27-літньому Дмитру Коцюбайлу стати легендою в українській армії. 

Його найпершим принципом у бою було піклуватися про особовий склад. Думати про кожного бійця, бо у всіх родини, сім’ї, діти. Якщо гинув хтось із підрозділу, Да Вінчі часто казав, що це його провина: «Будь-якій смерті можна запобігти. Це моя провина. Я десь зробив щось не так». Цей принцип піклування про людей залишився надважливим для «Вовків Да Вінчі» й після загибелі командира.

Жити справою

Він був людиною війни. Його цікавила лише перемога та кохана дівчина. Більше нічого.

Йому пощастило кохати й бути коханим. Але його життя складалося з боїв, окопів та смерті, і радості він бачив значно менше за однолітків.

Опановувати нове

Дмитро одним із перших на фронті почав використовувати дрони для коригування вогню артилерії

Відбирати найкращих, бути прикладом 

У ЗСУ популярна легенда, ніби Да Вінчі відбирав у свій підрозділ одного вояка з сотні охочих.

Воїн, що вів за собою і прикривав собою інших. Людина без другого дна, вірний друг і патріот.

Герой України: Дмитро Коцюбайло – фантастичний воїн, про якого має знати наше підростаюче покоління, пишатися і рівнятися на нього.

Давайте, будемо більше розповідати про наших Героїв нашим дітям і тоді -ми переможемо.