Майдан 18-20 лютого 2014 – це три дні жаху і пекла в самому серці української столиці. Три дні, сповнені болем, люттю, самопожертвою і відчайдушністю одних та нелюдською жорстокістю інших.
«У ніч 30 листопада 2013 року, коли побили студентів, мільйони людей зрозуміли, що тодішня влада перейшла межу. Але мало хто з українців у мирній країні міг подумати, що у Києві проллється невинна кров… Внаслідок, загинуло понад 110 людей, але остаточна кількість загиблих достеменно невідома. Це не статистика втрат… Життя кожного цього героя було сповнене надій, сподівань, турбот, сімейної опіки. Кожен мав рідних, близьких, друзів, – і все це обірвалося в одну мить.
Ніхто з них не хотів помирати. Хоча в ті дні, коли на Майдані палали шини, було страшно. Але люди не розходились по домівках, відстоювали правду, якої їх хотіли позбавити. Всіма силами влада прагнула занурити український народ в ілюзію, що так і має бути – без свободи слова, без вільного пересування цивілізованим світом і без належності до нього; борсання у власній бідності та неспроможності на угоду одному великому клану – олігархічній диктатурі.
Найстаршому Герою Небесної Сотні було 83, наймолодшому всього 17. Коли вдивлятися в обличчя полеглих наших сучасних Героїв Небесної Сотні і лиш прочитати клаптик їхньої біографії – розумію, що Україна втратила кращих – науковців, культурологів, етнографів, режисерів, викладачів, вчителів, будівельників, спортсменів, підприємців, природоохоронців, журналістів, громадських діячів та людей інших фахів… Усі ці люди ціною власного життя змусили всю країну переосмислити своє життя, історію, політику. Їхні імена назавжди ввійдуть у підручники, вже є і будуть ще викарбувані на пам’ятних дошках… і у наших серцях…»
Студенти групи МПс-21 разом з класним керівником Кундеусом О.В. провели пам’ятний захід, присвячений Героям Небесної Сотні – присутні мали нагоду пригадати хронологію подій Революції гідності, згадати імена тих, хто навіки увійшов Історію та наші серця.
Царство Небесне та вічна пам’ять героям України!