0(362)-63-71-97
26 квітня – Міжнародний день пам’яті про Чорнобильську трагедію та Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф. Хронологія подій цього страшного дня в історії, а також їх наслідки для України і світу стали предметом зустрічі, в гуртожитках коледжу, з студентами.
Бібліотекар Галина Онищук, вихователі і класні керівники Гр – МП 11, Т-22 в гуртожитку та в читальній залі коледжу, згадали і обговорили ключові аспекти трагедії на Чорнобильській АЕС, проаналізували події сьогодення пов’язані з діями окупантів на Чорнобильській та Запорізькій атомних електростанціях.
В день трагедії лиха Україні та світу завдав внутрішній невидимий ворог – радіація, яка утворилася внаслідок двох теплових вибухів і подальшого руйнування четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції. Через вибух почалася пожежа, а повітря було забруднене радіоактивними речовинами, виверження яких вдалося зупинити тільки в кінці травня 1986 року.
Про Чорнобильську катастрофу нині знають у всьому світі, бо вона вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічними збитками. Тоді радіоактивна хмара накрила Україну, білорусь, росію, а також значну частину європейських країн, східною частиною США. Жителів прилеглих міст евакуювали, радіоактивному випромінюванню піддалися близько 600 000 чоловік, перш за все ліквідатори катастрофи.
В результаті аварії з сільськогосподарського користування виведено близько 5 млн га земель, а навколо АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження. В даний час над зруйнованим четвертим енергоблоком АЕС встановлено саркофаг – запущений в експлуатацію в липні 2019 року.
Через 36 років після трагедії на ЧАЕС з’явилася нова загроза вибуху через війну, яку розв’язала росія проти України.
Рано вранці 24 лютого 2022 року росія напала на Україну. Увечері в перший же день війни з’явилася інформація про підготовлюваний Росією теракт на території Чорнобильської АЕС.
Чорнобильську АЕС російські окупанти захопили у другій половині дня 24 лютого. Україна втратила контроль над Чорнобильською зоною – російські війська захопили ЧАЕС після вторгнення з території Білорусії. У зв’язку з чим, Україна поінформувала МАГАТЕ про те, що “невстановлені збройні сили” взяли під контроль всі об’єкти ЧАЕС в зоні відчуження. Працівники ЧАЕС опинилися в заручниках, але станція продовжила роботу.
З того часу персонал станції працював майже без ротації, окупанти утримували працівників у заручниках. Хоч активних бойових дій на території Чорнобильського заповідника та загалом зони відчуження не було, рашисти «відзначилися» тим, що рили окопи та жили в них протягом кількох тижнів, вдихаючи і назбируючи на шкірі радіоактивні елементи. Крім того, під час перебування в Чорнобильській зоні військові рф значно попсували рельєф місцевості. Будували інженерні споруди, копали позиції у вузьких місцях, де перехрестя чи мости. Переміщали велику кількість ґрунту, створюючи позиції як для важкої техніки, так і для піхоти. Перебуваючи в Чорнобильській зоні тривалий час і без необхідного захисту окупанти отримували високі дози зовнішнього і внутрішнього опромінення. Зокрема, вони переміщалися на бронетехніці без радіаційного захисту через високотоксичну зону “Рудий ліс” і підняли хмари радіоактивного пилу. Робітники з ЧАЕС зазначали, що деякі російські солдати не чули про Чорнобильську катастрофу.
Станція пережила обстріли, знеструмлення та навіть перетворилася на військову базу, оскільки окупанти звозили туди тонни озброєння, чим поставили під удар ядерну безпеку не лише України, але і всього світу. Майже весь цей час працівники та працівниці, що були на зміні під час захоплення станції, залишалися на робочих місцях, фактично – у російському полоні. Вони були вимушені працювати цілодобово, навіть спали та харчувалися без відриву від роботи, самостійно облаштовували собі графік, щоб давати одні одним хоч якийсь час на відпочинок. Вперше змінити працівників вдалося аж 20 березня. Тоді 64 особи змогли виїхати на підконтрольну Україні території, а їм на зміну заступили 46 працівників та працівниць, які добровільно пішли в окупацію, аби дати своїм колегам нарешті повернутися додому.
Крім близько 130 осіб персоналу, який займався обслуговуванням технічних об’єктів у Чорнобильській зоні, там перебували і бійці Нацгвардії, що обороняли територію. Під час окупації вони потрапили у полон, а втікаючи, війська рф забрали їх із собою. Наразі доля 159 українських воїнів та чотирьох цивільних працівників невідома.
Окупанти знаходилися на території ЧАЕС п’ять тижнів. За цей час з’являлася інформація про локальні пожежі в Чорнобильській зоні, загасити які Україна не могла через окупантів. Крім того, станція залишалася без електрики, яка необхідна зокрема, для охолодження відпрацьованого палива.
31 березня “Енергоатом” повідомив, що на території ЧАЕС немає російських військ, а вже 2 квітня над Чорнобильською АЕС знову підняли український прапор.
Попри позитивний фінал на ЧАЕС, у тимчасовій окупації наразі залишається й інша найбільша українська АЕС – Запорізька станція поблизу Енергодара. Там хоч і немає такої прямої радіаційної загрози, як на ЧАЕС, однак працівники так само перебувають у заручниках, а російські військові на станції порушують норми ядерної безпеки. І їх так само підтримує «Росатом» – за повідомленням української Державної інспекції з ядерного регулювання, на підприємстві також були присутні представники корпорації.
7 квітня на захопленій росіянами Запорізькій АЕС та поблизу неї впали три безпілотники, які вразили обладнання для спостереження та зв’язку на даху реактора 6-го енергоблоку та військовий автомобіль.
У понеділок, 15 квітня, Рада безпеки ООН обговорила ситуацію на Запорізькій АЕС, захопленій російськими військами у березні 2022 року.
Засідання Радбезу ініціювали США, Франція та Словенія, які консультувалися з цього питання з українською делегацією.
На засіданні виступив гендиректор МАГАТЕ Рафаель Маріано Гроссі: “Ми не можемо сидіти склавши руки і спостерігати за тим, як остання гиря схиляє тонко збалансовані ваги. Ми перебуваємо в небезпечній близькості від ядерної катастрофи. Ми не повинні проявляти самозаспокоєння і дозволити, щоб роль гральних кісток вирішила, що станеться завтра”. Тобто, у них є занепокоєння…
Ситуація на ЗАЕС залишається вкрай напруженою. Всі 6 енергоблоків найбільшої в Європі АЕС наразі не виробляють електроенергію, втім, досі самі її потребують. Живить, а отже, вберігає від аварії захоплену рашистами станцію саме Україна. Нагадаємо, від початку російської окупації Запорізька АЕС уже пережила вісім повних блекаутів та один частковий – із запуском аварійних дизель-генераторів і систем безпеки.
Їхня відмова (відмова енергоблоків) загрожує настанням аварійної ситуації, а наслідки можуть бути непередбачуваними. Всі ми добре знаємо, чим це закінчується – ЧАЕС та японська Фукусіма живе тому нагадування. Але окупантів це, схоже, не бентежить – вони ніби граються з ядерною безпекою. 4 квітня після масованого удару по українській енергетиці ЗАЕС знову опинилася на межі блекауту. Росіяни пошкодили одну з двох єдиних ліній, які живили станцію. ЗАЕС буквально знову висіла на волосинці.
Поки єдиний реальний варіант врятувати станцію, а отже, і убезпечити людство від нової ядерної катастрофи – повернути станцію Україні. До цього неодноразово закликали і в МАГАТЕ, проте росіяни на це не йдуть, тим самим посилюючи ядерний шантаж усієї Європи.
В Україні, мабуть, немає такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Вже 38 років минуло від тієї трагедії, та ми не повинні забути про неї.
