12:58
"Феномен Т.Шевченка - сучасний простір..."

І знову вічна Шевченкова весна прийшла на нашу землю. Святкуємо всі день народження Пророка. На повний голос говоримо про мудре й живе слово його, твердимо про здійснення Тарасових мрій і сповідань. Шевченко як людина Божа, з Божим талантом слова і пензля офірував своє життя усім стражденним, але не зломленим. Як людина земна Тарас Шевченко страждав і радів, любив і ненавидів, мав друзів, але й знав, що таке гіркота і розпач самотини…

Тарас Шевченко. Це ім’я стало символом нашого народу. Його портрет – у кожній хаті. Його «Кобзар» лежить на столі поряд з хлібом, а його пісні на рушниках.

9 березня (25 лютого за старим стилем) 1824 року, темної ночі, перед світом, у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта блиснув на все село вогник – народилася нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Шевченко.

Шевченко належить до тих рідкісних людей які жили і діяли так, що після його смерті земне його життя і справи ще більше спотужилися і стали вкрай небезпечними для ворогів України, яку він об’єднав своїм Словом, як месія свого народу.

Виходить. Що поезія принесла йому одне лиш горе. Був би собі художником – і все. Але Доля, як велика, непідступна і примхлива грішниця, всупереч бажанням зробила його Великим Поетом. Його читають, перекладають, ним захоплюються, друкують за кордоном.

Шевченком був посланий Богом на нашу землю, як Титан ідеї соборності України. Тому й ідемо до нього, щоб набратися наснаги до життя, віри в яснішу долю свою. І в такий час подумки говоримо Тарасу: «Ми чуємо тебе, Батьку, і через століття. Ти є сучасником кожного і нашого покоління».

В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.

Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього до живого,
У всесвіт віршів і поем.

Переглядів: 724 | Додав: Nik1975 | Рейтинг: 5.0/11
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Все смайлы
Код *: