Ти все нарікаєш на осінь холодну,
Обвітрені губи, вологі кросівки.
Так, сонце і квіти сьогодні немодні,
Оголені краще дерева до гілки.

Ти все нарікаєш, що я не така:
Що горда і вперта, свавільна…
Що сентиментальна, занадто м’яка
І, навіть, що я божевільна.

Ніколи не стану такою, як хтось,
Не підкорюся ні сонцю, ні світу,
Дивись, щоб в житті тобі не довелось
В небажанім вогнищі руки зігріти.
Переглядів: 874 | Додав: oland | Дата: 12.11.2013 | Коментарі (0)